Катерині було лише 25 років, коли її життя обірвав ворожий авіаудар. Дівчина виросла на Луганщині в оточенні проросійських настроїв, але змалку мала непохитну позицію. Вона пройшла шлях від юної інформаторки розвідки до військовослужбовиці ЗСУ. Про її життя, кохання та останній бій розповідають рідні.
🔹 Дитинство серед проросійських настроїв
Катя родом із шахтарського селища на Луганщині. На вулиці, де мешкала її родина, проукраїнську позицію мали лише вони та ще один сусід. Попри постійний тиск російської пропаганди, батьки змалку пояснювали доньці: країна — це як родина, де діють закони любові та відповідальності.
«Ніхто не мав права диктувати їй, як жити. Вона була дуже твердою характером і духом. Вона розуміла, що ми повинні захищати своє, любити свою землю», — розповідає мати Катерини, Наталія.
З дитинства дівчина прагнула бути сильною. У третьому класі на шкільній фотосесії, коли інші обирали сукні принцес, Катя сфотографувалася у військовій формі старшого лейтенанта з нагородами. Вона мріяла бути військовою та захищати слабших.
🔹 Від допомоги розвідці до весілля у шпиталі
У 2014 році, коли на сході розпочалася війна, 16-річна Катерина почала допомагати українським військовим. Вона передавала важливу інформацію командиру розвідгрупи Сергію. Так вони і познайомилися.
У 2016 році під час виходу з «сірої зони» Сергій отримав важке поранення — осколки пройшли через грудну клітину та хребет. У реанімації харківського шпиталю його знайшла Катя. Дівчина цілодобово була поруч, і невдовзі у Львівському військовому шпиталі вони поженилися.
«Я довго відмовляв її від заміжжя через свій стан і різницю у віці. Але її позиція була непохитною: вона казала, що все буде добре. Це весілля стало першим у стінах шпиталю», — згадує Сергій.
🔹 Служба в ЗСУ та фатальний авіаудар
У 2018 році Катерина й сама підписала контракт із ЗСУ. Повномасштабне вторгнення застало її на рідній Луганщині, звідки вона разом із підрозділом виходила з-під обстрілів. Батьки дівчини згодом також змушені були евакулюватися через загрозу розправи за їхню позицію.
Трагедія сталася 4 квітня 2023 року. Удень Катя ще листувалася з чоловіком про буденні справи та плани збирати березовий сік у лісі. А вже ввечері зв’язок із нею зник.
Пізніше Сергію зателефонував командир дружини й повідомив жахливу новину: по позиції, де перебувала Катерина, росіяни завдали удару керованою авіабомбою (КАБ).
🔹 Пам’ять, що живе в образі з дитинства
Катя була надзвичайно світлою та живою — любила риболовлю, подорожі, а одного разу врятувала та виходила маленьке совеня.
На згадку про доньку батьки замовили портрет: на ньому Катерина постала в образі її улюбленої дитячої героїні Ксени — на тлі рідних донбаських степів та із врятованим птахом на плечі. Вона залишилася в пам’яті близьких такою ж вільною та непокірною, якою була за життя.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
Будь першим хто прокоментує