Запустити ресторан у прикордонному місті під час повномасштабної війни — це вже виклик. А знайти сили відновити його після вимушеного закриття через інтенсивні ворожі удари — справжній іспит на стійкість. 27-річна глухівчанка Катерина Примакова пройшла шлях від повних посад у закладі до розпущення команди та паузи в роботі. Проте залишати рідне місто вона відмовилася. Як місцевий бізнес пристосовується до жорстких реалій прикордоння та змінює формат, аби працювати далі — у нашому матеріалі.
Старт у Глухові та кадровий голод
У травні 2024 року Катерина Примакова запустила в Глухові свій другий бізнес-проєкт — ресторан. Юридичні процедури, як-от реєстрація ФОП, відкриття рахунків та оформлення ліцензій, не лякали дівчину, адже цей шлях вона вже проходила. Головні труднощі чекали на етапі збору команди.
«Я вже знала алгоритм і схему, як повинна реєструвати ФОП, відкривати рахунки, як отримувати ліцензії. Це дуже полегшили мені процес відкриття ресторану», — пригадує Катерина.
Втім, знайти кваліфікованих працівників у маленькому місті виявилося надскладним завданням. На початку довелося працювати з кухарями без належного досвіду, паралельно шукаючи фахівців, які б відповідали вимогам закладу.
Ажіотаж, футбол та атмосфера спільноти
Попри кадрові труднощі, ресторан швидко здобув прихильність глухівчан. За словами Катерини, вечорами в закладі панував справжній ажіотаж — за один вечір за одним столиком мінялося по кілька компаній гостей.
Аби зацікавити містян, власниця влаштовувала тематичні події. Одним із найяскравіших рішень стали спільні перегляди матчів збірної України з футболу. За час повномасштабного вторгнення глухівчани скучили за можливістю повболівати гуртом, тож ресторан розробив спеціальне футбольне меню та пригощав гостей пивом у разі перемоги національної команди. У планах був і винний вечір із запрошеним сомельє, однак реалізувати його завадила безпекова ситуація.
«Прильоти», виїзд команди та важка пауза
Наприкінці липня росіяни посилили обстріли Глухова. Відвідувачі стали рідше виходити в місто, а команда, яку так довго збирали й навчали, почала виїжджати в безпечніші регіони та за кордон через постійну загрозу життю.
«Коли ми тільки їх зібрали, коли ми всіх знайшли, коли ми багато чого поміняли на кухні, були дуже сильні “прильоти” і вся кухня виїхала. То, напевно, це найбільша проблема, коли ти шукаєш людей, коли ти навчаєш цих людей і потім обставини, які не залежать від тебе, вимагають від них поїхати», — ділиться підприємиця.
Втративши ключових працівників, Катерина відчула вигорання та ухвалила складне рішення — тимчасово закрити ресторан.
Новий старт: доставка та віра в рідне місто
Переломним моментом стала небайдужість містян: глухівчани знаходили сторінки ресторану в мережі й закликали не зупинятися. За кілька місяців, коли ситуація в місті відносно стабілізувалася, Катерина знайшла ресурси повернутися до справи.
Зальний персонал погодився відновити роботу, проте кухня лишилася порожньою — кухарі роз’їхалися по інших містах та за кордон. Тож зараз заклад перебуває в активному пошуку кулінарних фахівців.
Щоб адаптуватися до умов прикордоння, ресторан змінює концепцію: перезапуск відбудеться у форматі доставки з оновленим меню та стравами, про які давно просили клієнти.
Виїжджати з Глухова назовсім Катерина не планує. Після вимушеного місяця в евакуації вона остаточно переконалася, що хоче розвивати власну справу саме вдома.
«Я всім серцем хочу, щоб Глухів розвивався, щоби люди поверталися, щоби були робочі місця, щоб у це місто вкладали кошти, щоб був оберт грошей, відкривалися школи, садочки, починали працювати держустанови. Я думаю, всі підприємці міста мене зрозуміють. Хто як не ми повинні тут залишатися, повинні працювати, повинні навколо себе збирати людей, які хочуть жити тут і працювати також тут», — підсумовує Катерина.
Будь першим хто прокоментує