У центрі Глухова стоїть єдина автентична споруда козацької епохи, яка дійшла до наших днів, — Миколаївська церква. Об’єкт має статус пам’ятки архітектури та історії національного значення, охороняється державою та цьогоріч відзначає свій 330-річний ювілей.
Вівтар Гетьманщини: від першої деревини до мурованого храму
Історія Миколаївської церкви налічує понад три століття. Початково храм Святого Миколая був дерев’яним — перші згадки про нього як про релігійний центр Глухівської козацької сотні датуються орієнтовно 1683 роком.
Зведення мурованої споруди тривало у 1693–1695 роках. Будівництво фінансувала козацька старшина, а роботи виконувала артіль майстра Матвія Єфимова, яка перед цим зводила Михайлівську церкву (втрачену під час пожежі у XVIII столітті).
«Артіль будувала швидко та якісно. Існує популярний міф про додавання курячих яєць у будівельний розчин для міцності. Насправді ж яйця у великих кількостях закуповувалися насамперед для харчування чисельної бригади будівельників», — пояснює кандидат історичних наук, доцент ГНПУ імені Олександра Довженка Андрій Гриценко.
У період, коли Глухів виконував роль глухівського козацького центру та згодом столиці Лівобережної Гетьманщини, Миколаївська церква мала статус головного державного храму. Розташований поруч Радний (нині Соборний) майдан слугував центром ухвалення доленосних рішень. Саме тут проходили козацькі ради та відбувалися обрання трьох гетьманів України:
- 1708 рік — Іван Скоропадський;
- 1727 рік — Данило Апостол;
- 1750 рік — Кирило Розумовський.
Окрім урочистих обрядів та державотворчих подій, майдан поруч із храмом пам’ятає і трагічні сторінки історії, зокрема проголошення анафеми гетьману Івану Мазепі після його виступу проти московського царату.
Архітектурна трансформація та випробування радянським періодом
Після втрати Глуховом столичного статусу та руйнівної пожежі 1784 року утримувати міські храми стало складніше. Сусідній величний Свято-Троїцький собор згодом був втрачений, тоді як Миколаївська церква вистояла, зазнавши лише стильових змін.
Початково споруда була виконана у витончених формах українського (козацького) бароко. Згодом, за рішенням Глухівського магістрату, до храму прибудували високу дзвіницю. Завдяки цьому об’єкт отримав унікальне поєднання двох архітектурних напрямів — бароко та провінційного класицизму.
У радянські часи храм закрили для богослужінь. Протягом шести десятиліть (з 1930 по 1990 роки, за винятком періоду Другої світової війни) приміщення використовували як склад для зберігання зерна. Як зазначають історики, саме господарська експлуатація будівлі парадоксально врятувала її від повного знесення, яке спіткало більшість сакральних споруд регіону.
У 1970–1980-х роках на об’єкті розпочалися реставраційні роботи, які повністю завершилися у 1992 році. Втім, у 1991 році будівлю передали релігійній громаді.
Сучасний стан пам’ятки
Сьогодні Миколаївська церква залишається діючим храмом та ключовим історичним символом Глухова. Попри офіційний статус пам’ятки national значення, державне фінансування на утримання та реставрацію споруди наразі відсутнє. На сьогодні у храмі продовжують проводити богослужіння.
Будь першим хто прокоментує