Кучерівка Есманьської громади — село з глибоким козацьким корінням, яке ще кілька років тому жило спокійним сільським життям. Сьогодні воно — майже на самій лінії війни. Зруйновані будинки, знищена інфраструктура, постійна загроза обстрілів. Та попри це, Кучерівка не зникла з мапи — і не зникла з пам’яті її людей. Яким було село до повномасштабного вторгнення та як воно переживає війну — далі в матеріалі.
Від козака Качури до сучасності
Перші згадки про Кучерівку датуються XVII століттям — періодом українського козацтва. За словами головної спеціалістки з питань розвитку територій Есманьської селищної ради Тетяни Картавої, заснував поселення козак Леонтій Качура, який утік від польських панів і оселився на березі річки Клевень. Від його прізвища й виникла перша назва — Качурівка, яка згодом трансформувалася в Кучерівку.
«Згодом село викупив граф Румянцев, а потім продав поміщику Дмитру Амосову. У його володінні були тисячі десятин землі та мала церква», — розповідає Тетяна Картава.
У 1950-х роках у Кучерівці діяло п’ять колгоспів, об’єднаних у господарство «40 років Жовтня». Село мало млин, цегельний завод, майстерні, тваринницький комплекс. Після Другої світової війни відкрили школу, а згодом — клуб, який став осередком культурного життя.
До повномасштабного вторгнення тут працювали агропідприємства «Зажинок» і «Слобідський шлях». Нині ж клуб і будинок культури знищені, школа зазнала значних руйнувань.
Якою була Кучерівка до війни
До 2022 року село жило звичним для прикордоння ритмом.
«Працювали школа, дитячий садок, пошта, сільська рада, фельдшерсько-акушерський пункт, магазини. Люди тримали худобу, обробляли городи, працювали на землі», — згадує пані Тетяна.
Кучерівка розташована поруч зі Студенком і Яструбщиною. До Есмані — близько 15 кілометрів, а до кордону з росією — лише два. Близькість ворога завжди відчувалася, але до повномасштабної війни не визначала щоденне життя.
Коли тиша закінчилася
Після 24 лютого 2022 року село жило в постійному напруженні. Та справжні обстріли почалися у 2023-му.
«У 2022 році ми ще намагалися жити — було страшно, але трималися. А вже з 2023-го почалося справжнє пекло», — каже Тетяна Картава.
Перші ворожі обстріли зафіксували у січні 2023 року. Найстрашнішим став день 23 січня, коли Кучерівку атакували з мінометів та артилерії.
Тоді загинули місцеві жителі — 20-річна Анна Сатаніна та її батько Микола. Родина переховувалася в підвалі, але через страх обвалу вирішила перебігти до сусідів. У цей момент поряд розірвався снаряд. Анна загинула на місці, прикривши собою дітей. Її батько помер у лікарні за два дні.
«Анна була доброю, світлою дівчиною, навчалася в медичному коледжі. Її смерть стала болем для всього села», — згадують односельці.
Анну та її батька поховали поруч.
Руйнування і вимушений від’їзд
Після початку системних обстрілів Кучерівка зазнала значних руйнувань. Багато будинків були знищені або сильно пошкоджені. Частина мешканців змушена була виїхати, рятуючи життя.
Село залишилося без електропостачання — електромережі зруйновані. Воду доводиться добувати за допомогою генераторів. Магазин пошкоджений, фельдшерський пункт знищений, тож медичну допомогу надають безпосередньо вдома.
Попри постійну небезпеку, Кучерівка не спорожніла повністю.
Люди, які залишилися, тримаються разом і допомагають одне одному — так, як робили це десятиліттями.
«Ми на своїй землі. Тут наші корені, наші рідні. Поки стоїть хоча б одна хата — Кучерівка житиме», — каже Тетяна Картава.
Будь першим хто прокоментує