Понад сім десятиліть Шалигинська школа була освітнім центром громади. Тут навчалися діти з кількох сіл, лунав дзвінок і дитячі голоси. Після початку повномасштабної війни триповерхову будівлю школи майже повністю зруйнували російські обстріли. Та попри це навчання не припинилося.
До 2022 року в Шалигинській школі навчалося 115 учнів, працювали філії у Сварковому та Черневому. Після вторгнення їх закрили — залишилася лише Соснівська філія. Нині в опорному закладі навчаються 65 дітей і ще 13 — у філії, розповідає директорка школи Наталія Лошкарьова.
Ранок 24 лютого вона пам’ятає до дрібниць. Перший дзвінок — від водія шкільного автобуса з питанням, чи їхати по дітей. Села, куди мав рушити автобус, уже були під обстрілами. Того дня до школи не прийшов жоден учень.
У перші тижні війни педагоги почали збиратися у приміщенні школи, щоб плести маскувальні сітки. Це допомагало втриматися й пережити найважчі дні.
Згодом війна дісталася й самого Шалигиного. Російські війська нищили прикордонні села, люди масово виїжджали. Директорка залишалася в селищі доти, доки обстріли не почали знищувати будинки поруч. Коли навколо загорілися сараї й гаражі, довелося евакуюватися.
Важким це рішення було і для вчительки Ірини Шаматріної. Вона жила в Шалигиному з родиною й до останнього сподівалася, що зможе перечекати обстріли. Та 31 березня російська атака пошкодила їхній будинок — вибухами винесло вікна, розтрощило меблі. Тоді родина змушена була тікати.
Навесні російські дрони кілька разів вдарили й по самій школі. Будівля зазнала серйозних руйнувань. Попри це заклад продовжив працювати дистанційно. Більшість учителів виїхали до Глухова та інших міст, але зберегли зв’язок із дітьми, проводять онлайн-уроки й зустрічі.
«З часом розумієш: школа — це не стіни. Це люди, які в ній працюють і навчаються», — каже директорка.
Шалигинська школа втратила будівлю, але зберегла головне — колектив, дітей і бажання навчати, навіть коли навколо залишилися лише руїни.
Будь першим хто прокоментує