«Я не можу залишити їх на смерть»: як експрацівниця прокуратури рятує тварин із прифронтового вогню Сумщини

Змінити юридичну кар’єру на небезпечні виїзди туди, куди цивільні зазвичай не наважуються заходити, — таке рішення ухвалила волонтерка Катерина Андреєва. Сьогодні вона очолює гуманітарні місії у найгарячіших точках прикордоння Сумщини. Поряд із допомогою людям дівчина взяла на себе надважке завдання: вивозити з-під обстрілів собак та котів, які опинилися в пастці війни.

Шлях від юриспруденції до волонтерства

Покликання захищати інших Катерина відчувала з дитинства. Отримавши вищу юридичну освіту, вона працювала в органах прокуратури, але з початком повномасштабної війни осягнула, що її справжня місія — безпосередня допомога тим, хто цього найбільше потребує.

Усе починалося з пошуку рідкісних ліків та підтримки дитячих будинків. З часом діяльність Катерини в складі «Європейського фонду допомоги» охопила села прикордоння, розташовані фактично на лінії фронту. Через відсутність інфраструктури дівчина регулярними рейсами доправляє туди медикаменти, продукти, одяг та засоби гігієни. Місцеві мешканці охрестили її «феєю прикордоння».

«Я дуже люблю ці прикордонні села, що фактично на “нулі”. Там постійні обстріли. Я розумію, що інфраструктура закрита, немає аптек. Ми їздимо туди з гуманітарною місією, привозимо продукти, засоби гігієни. Діткам одяг, взуття. Закриваємо потреби, про які говорять жителі», — розказує Катя.

Чотирилапі заручники війни

Паралельно з гуманітарними вантажами Катерина обов’язково везе корм для тварин. Перший досвід масштабного порятунку чотирилапих вона здобула на Херсонщині після підриву Каховської ГЕС. Коли ж ескалація охопила Сумщину, команда зосередилася на евакуації тварин із прикордонних зон.

Обставини, за яких тварини залишаються на згарищах, дужерізні.

«Перша категорія — це ті люди, наприклад, бабуся, яка не може забрати з собою велику тварину. Але вона відв’язала собаку. Тобто, вчинила якісь дії, щоби врятувати тварину. А друга категорія — це ті люди, які навмисно “забули” та не захотіли забирати з собою тварин», — каже волонтерка.

Дехто з господарів у паніці залишає улюбленців під час термінової евакуації, а згодом зі сльозами благає забрати їх із порожніх подвір’їв. Проте трапляється й вражаюча байдужість.

«Тільки що людина мені дзвонила і каже: “У мене в селі залишилося дві вівчарки. Ви можете їх приспати, а можете прилаштувати, а можете взагалі залишити на смерть”. Уявіть собі, в погребах, закритих вольєрах, без води, без права врятуватися, побігти навіть в інше село сидять тварини. Люди просто залишають їх, а потім через тиждень згадують. Вчора мені чоловік подзвонив. Розповів, що у нього в погребі вже два тижні сидить пітбуль. Він не знає, живий пес чи ні. Каже, “ну ви хоч тіло приберіть, якщо що”», — розказує Катя.

Під прицілом ворожих дронів

Евакуаційна група у складі Катерини, військового волонтера БФ «Інноватор Хелп» Ігоря Дубровського та водія працює в умовах постійного ризику під прицілом ворожих дронів.

Паралельно з виїздами критичним залишається питання влаштування тварин. Поки команда в дорозі, подруга-зооволонтерка Юлія Мельничук дистанційно шукає перетримку й нових господарів.

«Дзвонить мені людина, наприклад, і каже “Забирайте ту вівчарку”. А я не знаю куди її везти. Поки я у дорозі, моя подруга-зооволонтерка шукає, куди собаку прилаштувати на перетримку. Поки я чотири години їду в Суми, вона займається цим. Ми за два тижні прилаштували сім вівчарок, яких взагалі покинули на прикордонні. Це великий показник. Кажуть, що одну собаку можна прилаштовувати чотири місяці. Ми це зробили за тиждень. Мабуть, це моя місія – рятувати прикордоння», — Катерина Андреєва.