Натисніть "Enter", щоб перейти до вмісту

Хроніки прикордоння: аналізуємо головні новини 21 травня

Удар по цивільному автобусу, спалена вулиця в Есмані, смертельна трагедія в Будищах та історія порятунку родини зі Слоута, яка дивом вижила під завалами власного дому. Зібрали головні факти за цей день.

Дрон атакував пасажирський автобус: Сьогодні вранці, близько 4:30, на дорозі між Глуховом та селом Перемога російський безпілотник поцілив у цивільний автобус приватного підприємства. У салоні на момент удару перебував лише водій. Чоловік дістав поранення, але від госпіталізації відмовився — медичну допомогу йому надали на місці.

Есмань у вогні: Увечері 20 травня російська артилерія та дрони типу «Молнія» масовано атакували селище Есмань. Внаслідок ударів вщент згоріли три житлові будинки, розташовані по сусідству на одній вулиці. На щастя, минулося без жертв — господарі осель встигли вчасно евакуюватися з прикордоння.

Смертельний вибух у Будищах: Трагедія сталася на території Глухівської громади. У руках 53-річного місцевого мешканця здетонував невідомий вибухонебезпечний предмет. Чоловік загинув на місці від отриманих травм. Правоохоронці встановлюють, звідки у померлого взявся цей пристрій, та вкотре закликають жителів бути обережними й не чіпати підозрілі знахідки.

«Нас урятувала ванна кімната»: історія знищення дому у Слоуті: Російський безпілотник «Гербера» перетворив на згарище двоповерховий будинок відомого місцевого освітянина та режисера Віктора Левченка. Чоловік будував цю оселю самотужки десятиліттями. Під час атаки подружжя дивом вижило, сховавшись у ванній кімнаті за лічені секунди до того, як важкі бетонні плити перекриття завалили вітальню.

Власник знищеного дому Віктор Левченко згадує момент удару та ділиться розпачем:

«Чуємо — дрон летить. Дружина заховалася у ванну, і я туди забіжав. Це нас і врятувало. Тому що удар був якраз по залу, де плити. Будинок перекритий плитами був, і п’ять плит упало. Там би ми зовсім не залишилися в живих. Так Бог зберіг нас, і ми вийшли. Що робити далі — ми не знаємо, куди їхати. Одні діти в Шостці, другі — у Сумах. І там прикордонна зона, і там. Кличуть вони до себе… А ми ж тут і городи посіяли. Думали, ну думали, що закінчиться ця клята війна, що домовляться там десь… Не знаю».

Будь першим хто прокоментує

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *